Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПанталієнка П.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Демос-Агро» (далі - Товариство) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - ОДПІ), Державної податкової служби України у Харківській області (далі - ДПС; в подальшому реорганізована в Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області; далі - ГУ Міндоходів) про скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року Товариство звернулось до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 22 жовтня 2012 року № 0000880223 та рішення ДПС про результати розгляду скарги від 21 грудня 2012 року

№ 6294/10/10.2-17.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 28 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від

4 квітня 2013 року, позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 22 жовтня 2012 року № 0000880223. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Суди встановили, що посадові особи ДПС 3 жовтня 2012 року провели фактичну перевірку дотримання Товариством норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої було складено акт від 3 жовтня 2012 року № 1498/20/40/22/37131555 (далі - Акт).

У ході перевірки виявлено:

- здійснення записів у книгах обліку розрахункових операцій (далі - КОРО), зареєстрованих ОДПІ олівцем;

- неповне оприбуткування готівки до каси на загальну суму 121 772 грн 24 коп. (нездійснення обліку готівки у повній сумі її фактичного надходження у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (Z-звітів) на загальну суму 121 772 грн 24 коп.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем пункту 7.3 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 106/5297), та пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого -постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі Положення). <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2010_12_22/pravo1/RE10320.html?pravo=1>

За результатами перевірки на підставі абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 12 червня 2005 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обліку готівки» ОДПІ прийняла рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 22 жовтня 2012 року № 0000880223, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 608 861 грн 20 коп.

Також суди встановили, що доказом отримання готівкових коштів є денні

Z-звіти, зафіксовані у фіскальних чеках, що були вклеєні в КОРО. Зазначене було підтверджено в ході проведення перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 лютого 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ГУ Міндоходів звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції пункту 2.6 Положення та невідповідність судового рішення, про перегляд якого порушується питання, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 17 квітня та 18 вересня 2013 року (справи №№ К-26307/10, К-26734/10 відповідно), які, на думку ГУ Міндоходів, підтверджують неоднакове правозастосування.

У судових рішеннях, які надані на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд виходив із встановлених судами попередніх інстанцій фактів про неоприбуткування готівкових коштів платниками податків у зв'язку із відсутністю на час перевірки відповідних записів у КОРО.

У справі, що розглядається, суди встановили, що під час проведення перевірки відповідач виявив у КОРО зроблені олівцем деякі записи. При цьому доказом отримання готівкових коштів є денні Z-звіти, зафіксовані у фіскальних чеках, що були вклеєні в КОРО. Також встановлено, що спірна сума відповідає даним, зазначеним у відповідних касових документах, готівка позивачем оприбуткована, факт оприбуткування підтверджується податковою звітністю, розбіжностей між даними КОРО та сумами, внесеними в касу підприємства, під час перевірки не встановлено.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення в яких додані на підтвердження наведених у заяві доводів, то підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийП.В. Панталієнко Судді:О.А. КороткихО.В. КривендаВ.В. КривенкоВ.Л. МаринченкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький

Спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень

Рядок 6. Виданих Міністерством доходів і зборів України (Державною митною службою України або її органами).